Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року м. Київ К/9991/10734/12

№ К/9991/10734/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2270/4974/11 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Т»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2011, залишеною без змін Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 28.10.2010 № 0004982301/0/7380, № 0004972301/0/7381.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.10.2010 № 9745/23-5/32517700. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищив валові витрати у податковому обліку за 2, 3, 4 квартали 2009 року, 1 та 2 квартали 2010 року на загальну суму 9322406,00 грн. та податковий кредит у податковому обліку за квітень, травень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень. квітень, травень 2010 року на загальну суму 1730937,00 грн., сформовані за наслідками господарських операцій з поставки товарів (продукти харчування) від ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро Лідер Продукт», які не мали реального характеру з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності, та інших супровідних документів, документів складського обліку; послуг (поліграфічні та мерчандайзингові послуги) від ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», які не мали реального характеру з огляду на відсутність документів на підтвердження транспортування поліграфічної продукції та їх оприбуткування, не підтвердження економічної доцільності операцій з придбання мерчандайзингових послуг, оскільки у штаті позивача перебували працівники, трудові функції яких дублюють отримані від вказаних осіб мерчандайзингові послуги. У результаті вказаних порушень позивачем занижені податкові зобов'язання із податку на прибуток на 2330601,00 грн. у податковому обліку за період з 2-й кварталу 2009 року по 2-й квартал 2010 року та із податку на додану вартість на 1730937,00 грн. у податковому обліку за квітень, травень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень. квітень, травень 2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.10.2010: № 0004972301/0/7381 - про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 3853166,00 грн., у т.ч. основний платіж - 2330601,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1522565,00 грн.,накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ); № 0004982301/0/7380 - про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2596406,00 грн. (у т.ч., основний платіж - 1730937,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 865469,00 грн., накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку від ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро Лідер Продукт» продуктів харчування та від ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Едвайз Сіті Груп» мерчандайзингових послуг та послуг із виготовлення поліграфічної продукції (цінники, кольорові стікери) вказані постачальники виписали позивачу видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит в податковому обліку за вказані вище податкові звітні періоди, сплатив визначену у цих накладних вартість товару та послуг ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро Лідер Продукт» та ТОВ «Едвайз Сіті Груп» шляхом видачі простого векселя, а іншим із вказаних постачальникам у безготівковому порядку розрахунків.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку (підпункт 5.4.4 пункту 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, яка зроблена з врахуванням такої обставини, як ненадання позивачем на вимогу суду доказів щодо фактичної передачі позивачу товару від ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро Лідер Продукт» (як-то довіреностей на видачу товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних) та відповідає вимогам ст.86 КАС України, застосувавши вищенаведені норми матеріального права, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про безтоварний характер поставок між позивачем та ТОВ «Компанія Альянс Продторг», ТОВ «Агро Лідер Продукт», а відтак юридично правильний висновок про неправомірне збільшення позивачем на підставі видаткових накладних та податкових накладних, виписаних цими суб'єктами підприємницької діяльності, сум валових витрат та податкового кредиту в податковому обліку. Відповідає правильному застосуванню вказаних вище норм матеріального і процесуального права і висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат суми витрат на придбання мерчандайзингових послуг від ТОВ «Едвайз Сіті Груп», а суми ПДВ, нарахованого у складі ціни цих послуг, до податкового кредиту з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували наявність у працівників вказаного постачальника відповідної кваліфікації, перебування цих працівників в магазинах позивача, що обумовлено самим змістом такого роду послуг; звичайну економічну доцільність придбання таких послуг, як-то збільшення обсягів продажу, просунення товарів тощо. Суди попередніх інстанцій правильно оцінили ці обставини як свідчення відсутності реального факту поставки позивачу мерчандайзингових послуг від ТОВ «Едвайз Сіті Груп».

Правильну оцінку суду отримали і докази щодо поставки позивачу від ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Сістайл» поліграфічної продукції, а саме: замовлення позивача на виготовлення поліграфічної продукції, податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки, акти приймання продукції, накладні на внутрішнє переміщення як свідчення передачі поліграфічної продукції зі складу до магазинів, акти списання. На підставі цих доказів з дотриманням вимог ст. 86 КАС України суди попередніх інстанцій правильно встановили факт поставки позивачу поліграфічної продукції вказаними постачальниками та зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність включення витрат на їх оплату до складу валових витрат, а сум ПДВ в їх ціні - до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права висновок судів попередніх інстанцій про відсутність завищення позивачем податкового кредиту на 61372,00 грн. в податковому обліку за квітень, травень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень 2010 року за операціями зі списання товарів, зіпсованих в результаті операційної діяльності персоналу. У судовому процесі встановлено, що позивач списав товари на суму 368229,00 грн., у тому числі ПДВ 61372,00 грн., які зіпсовані або стали непридатними для подальшого використання у зв'язку з іншими обставинами, у межах норм природного убутку продовольчих товарів (0,3% від суми реалізації товарів). Нормами Закону № 168/97-ВР не встановлено обов'язок платника податку на додану вартість відкоригувати (зменшити) суму податкового кредиту, задекларовану у зв'язку з придбанням товарів за правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 цього Закону, в разі якщо в подальшому ці товари були списані у зв'язку із втратою споживчих властивостей за об'єктивних умов.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій, правильно встановивши обставини справи та давши їм правильну юридичну оцінку, зробили помилковий висновок щодо результату вирішення спору, визнавши податкові повідомлення-рішення неправомірними в цілому, а не в частині сум податкових зобов'язань, які ДПІ визначені безпідставно. Висновок суду про неможливість виділення суми податкових зобов'язань із податку на прибуток та податку на додану вартість, які донараховані правомірно із загальної суми податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями 28.10.2010 № 0004982301/0/7380, № 0004972301/0/7381, не відповідає матеріалам справи, оскільки суми податкових зобов'язань, включаючи штрафні (фінансові) санкції, визначені ДПІ в розрізі кожного із вище вказаних постачальників (а.с. 60, т. 3).

Як встановлено у судовому процесі, позивач правомірно сформував валові витрати у сумах 795000,00 грн. та 2356974,00 грн. і податковий кредит у сумах 158199,00 грн. та 278516,00 грн. за наслідками господарських відносин із ТОВ «Гранд Універсал», ТОВ «Сістайл» відповідно. Згідно з розрахунку сум податкових зобов'язань, приєднаного до справи (а.с. 60, т.3), по взаємовідносинах з цими контрагентами позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1989536,00 грн., з яких 787993,00 грн. - основний платіж та 1201543,00 - штрафні (фінансові) санкції, а з податку на додану вартість - у сумі 747130,00 грн., з яких 498087,00 грн. - основний платіж та 249043,00 - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 60, т.3).

Отже, податкове повідомлення-рішення від 28.10.2010 № 0004972301/0/7381 підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 787993,50 грн. (основний платіж) та 1201543,00 - штрафні (фінансові) санкції, а податкове повідомлення-рішення від 28.10.2010 № 0004982301/0/7380 - в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 747130,00 грн., у т.ч.: 498087,00 грн. - основний платіж та 249043,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити частково, змінити постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 28.10.2010 № 0004972301/0/7381 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Т» податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1989536,00 грн., у т.ч.: 787993,00 грн. - основний платіж та 1201543,00 - штрафні (фінансові) санкції; від 28.10.2010 № 0004982301/0/7380 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Т» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 747130,00 грн., у т.ч.: 498087,00 грн. - основний платіж та 249043,00 - штрафні (фінансові) санкції.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев